"На сьогоднішній день основною вразливістю України є готовність її громадян підтримувати війну," -- зазначив Валерій Пекар.

Валерій Пекар, видатний український бізнесмен і активіст, висловив свої міркування стосовно сучасної ситуації в контексті війни між Росією та Україною.

Я постараюся передати суть того часу, в якому ми знаходимося.

У війні жодна зі сторін не змогла за 2,5 роки забезпечити собі реальну перевагу (в дужках зазначу, що це вже непогано, бо стартові умови були ну дуже вже різними). Переломний момент ще не настав, але він потроху наближається. Бо жодна зі сторін не має безкінечної стійкості й безкінечних ресурсів.

Кожна сторона має свої слабкі місця, і основне завдання кожної з них полягає в тому, щоб захистити ці слабкості та завдати удару по вразливостях противника.

Вразливості росії:

-- перегріта економіка, про що я детально писав, та вичерпання фінансових запасів;

-- залежність від підвищеної вартості нафти: коли ціна досягає $50 за барель, все починає знижуватися.

-- зростаюча залежність від Китаю;

Імперська та колоніальна сутність російської державності: численні народи та регіональні ідентичності, що характеризуються нерівномірним соціальним становищем (феномен Кадирова є важливою складовою цієї нарації).

автократична система, яка неохоче реагує на зовнішні впливи та регулярно генерує невдалі управлінські рішення.

-- використання ресурсів військової техніки.

Всі ці та інші, більш нюансовані вразливості, детально викладені в конфіденційних документах.

Вразливі аспекти України (наводжу тільки найочевидніші, самі розумієте, чому не надаю вичерпний перелік):

— крихка невелика економіка;

залежність від західних союзників у фінансах та військовій техніці;

-- демократичний режим, який потребує згоди громадян на ведення війни (вразливість енергетичної системи є частиною цієї історії).

Не буду зупинятися на тому, як Україна націлюється на слабкі місця Росії. Давайте краще обговоримо, як Росія завдає ударів по вразливостях України.

У контексті економіки, варто зазначити, що негативний вплив власних помилок перевищує російський. А можливо, це і є прояв російського впливу, а не просто наші недоліки. Проте не забуваймо про бритву Оккама, а також про думку Хай Тао, який вважав, що світом управляє відверта недолуга поведінка, а не якісь таємні угруповання.

Щодо взаємин з партнерами, то минулого тижня я опублікував детальну статтю на цю тему.

Отже, на даний момент найбільшою вразливістю України є готовність її громадян підтримувати війну — це необхідно для функціонування демократичного режиму. В умовах авторитаризму ситуація інша: лідер оголосив, що слід боротися за імперію, і громадяни повинні підкоритися, адже їх предки вже жертвували своїм життям за цю ідею.

Українське суспільство починає втрачати єдність у підтримці війни через ряд чинників:

1. Фізичне виснаження активістів. Ті, хто бажав добровільно приєднатися до збройних сил, вже давно це зробили. На решту не впливають ані заклики, ані рекламні кампанії, навіть від Третьої штурмової. Необхідна мобілізація, див. наступний пункт.

2. Нездатність мобілізаційної системи. Хоча існують всі необхідні юридичні основи та особисті дані, відсутні політична воля та організаційні можливості. Політична воля відсутня через прагнення до перемоги на виборах, в той час як активістів недостатньо, щоб забезпечити успіх. Організаційні можливості обмежуються лише перевірками на концертах і в ресторанах. Навіть якщо розіслати десять тисяч повісток, і половина з них з'явиться, система все одно зазнає краху.

3. Страшні прояви корупції та інших проблем не сприяють підвищенню настрою.

4. І тут на сцену виходять росіяни з їхнім значним досвідом в операціях. Вони вміло підтримують суспільство в стані постійного напруження, створюючи відчуття безвиході, безнадії та наближення неминучої катастрофи. Це їхня професійна справа, і вони володіють величезними ресурсами. Ми ж, у свою чергу, сприяємо цим процесам: громадяни самі охоче поширюють відчуття страху і безнадії (часто черпаючи інформацію з російських або анонімних джерел), а медіа не можуть втриматися від гонитви за клікбейтами, змагаючись у створенні жахливих заголовків.

Насправді, ситуація не така страшна, як може здаватися. Все стабільно погано, але ми не зазнали поразки, і ця поразка не настане найближчим часом (якщо лише ворог не підірве нашу соціальну стійкість). Наші союзники залишаються з нами, фронт тримається, промисловість продовжує працювати, ворог не захопив жодного обласного центру, логістичні ланцюги функціонують, протиповітряна оборона захищає наші міста, військове командування підтримує порядок, парламент активно працює, волонтери не втомлюються, податки сплачуються, хліб щодня випікається, тролейбуси курсують, і ми продовжуємо жити у третій рік великої війни.

В даний час росіяни вживають всіх можливих заходів, щоб зруйнувати українське суспільство. Це є нашою найзначнішою слабкістю на сьогоднішній день.

Число коментаторів (не ботів, а реальних людей), які з ентузіазмом заявляють про нашу поразку, свідчить про те, що росіяни досягли певних успіхів.

Для них має велике значення, щоб ми розпочали зимовий період в такому стані, з якого вже не зможемо повернутися.

Тоді й союзники подивляться й ухвалять відповідні рішення. А вітчизняні політичні лідери підуть за більшістю.

Немає підтримки суспільства для продовження війни — це фактично означає готовність прийняти поразку. Це призведе до укладення миру без жодних запевнень, що він протримається більше шести місяців або року, після чого можна очікувати нових атак з оновленими силами. І тоді вже не буде куди відступати. Інші "мирні ініціативи" в даний момент відсутні.

Не думаю, що треба пояснювати: поразка означає не мудре збереження нації (на кшталт французького режиму Віші), а Бучу й Маріуполь по всій країні. Нацистам від Франції були потрібні вихід із війни та промисловість. Кремлю від українців потрібно припинення ідентичності. Цілі війни різні.

"Як біжить швидко час. Я надіюсь, він за нас", -- співала Клавдія Петрівна. Російський ресурс вичерпний. Союзники повільно рухаються у правильному напрямку. Завершення виборів в США дасть імпульс пожвавленню світової політики. Військова промисловість потихеньку набирає обороти.

Важливо дожити до цього часу.

Ситуація не зумовлена діями міністрів чи генералів, а безпосередньо залежить від кожного з нас, зокрема від тебе (вибач, що звертаюся на "ти"). Не слід впадати у відчай, здаватися чи розповсюджувати паніку. Замість цього, потрібно уникати звинувачень та намагатися підтримувати інших. Зроби щось для оборони хоча б щодня. Психологічно підготуйся до можливого виклику на службу, адже це може статися. Усвідом, що цей складний період ще триватиме. Старайся зберігати спокій і ясність розуму. Час від часу очищай свій розум від дезінформації, яку поширюють вороги. Не звинувачуй оточуючих, а намагайся допомагати тим, кому важче, адже завжди є ті, хто переживає ще більші труднощі. Тримайся і підтримуй інших, а також не забувай дякувати.

"Я вірю, що ти здатен на це. Обіймаю тебе," -- написав він.

Вміст розділу "Блоги" представляє суб'єктивні погляди авторів і може не відповідати офіційній позиції редакції.