Навіщо Україні необхідний експорт військової продукції?
виконавча директорка Українських Технологічних Сил
Україна має потенціал для організованого експорту озброєння до кількох країн-партнерів в обсязі від 1 до 2 мільярдів доларів на рік. Це могло б не лише забезпечити надходження іноземної валюти і податкових коштів до бюджету, але й не загрожувати забезпеченню збройних сил, а також сприяти підвищенню валового внутрішнього продукту. Однак на сьогоднішній день експорт залишається практично закритим.
Не так давно Технологічні Сили України (ТСУ) провели дослідження серед підприємств, що виконують державне оборонне замовлення. Результати опитування виявили, що 85% підприємств оборонно-промислового комплексу розглядали можливість релокації за кордон або вже реалізували цей процес.
70% опитаних вказали, що основною проблемою є закритий експорт, що змушує українських виробників зброї розглядати можливість перенесення своїх виробництв до сусідніх держав.
Основна проблема полягає в тому, що держава є єдиним замовником зброї. Це означає, що у виробників є тільки один клієнт, а бюджетні ресурси, необхідні для задоволення всіх потреб фронту та забезпечення виробничих можливостей зброярів, є вкрай обмеженими.
Бюджет на закупівлю озброєнь у 2024 році становить $6 млрд. Такі дані Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості. Водночас виробничі можливості вітчизняних виробників втричі більші, і складають близько $20 млрд.
У підсумку, через брак замовлень і, відповідно, обігових коштів, виробники стикаються з двома основними варіантами дій. Перший варіант передбачає скорочення частини виробничих потужностей, що призведе до звільнень працівників і втрати виробничих ресурсів. Другий сценарій полягає у переміщенні виробництв за межі країни.
Наприклад, у Польщі, Естонії та інших країнах є можливості для отримання замовлень. Хоча для підприємств це може виглядати як вигідний варіант, для держави це має серйозні наслідки. Ми ризикуємо втратити свою промисловість, бюджетні надходження, а найгірше – знизити нашу обороноздатність.
Одночасно існує й третій варіант - налагодження експорту озброєнь. Залишати виробників без замовлень не є раціональним підходом для підтримки фронту. Натомість контрольований експорт здатен зменшити фінансовий тягар на державний бюджет та сприяти збільшенню обсягів виробництва озброєнь в Україні з меншими витратами.
Цікаво, що жодної офіційної постанови, яка б заборонила експорт зброї після 2022 року, немає. Проте Служба експортного контролю України накладає заборону на експорт зброї та товарів подвійного використання майже у 100% випадків.
Незалежно від наявності державних контрактів або потреб армії в конкретному продукті, компаніям відмовляють у можливості експорту. Більше того, існує заборона на продаж за кордон навіть тих товарів, які жодним чином не використовуються Збройними силами України.
Незважаючи на численні вигоди, пов'язані з експортом, міжнародна торгівля зброєю являє собою складну проблему, що вимагає ретельного контролю. Це необхідно для врахування потреб фронту, міжнародних угод, а також для забезпечення національної безпеки та захисту чутливої технічної документації від можливих загроз.
Настав час щирої розмови щодо цього. Пропоную розглянути експорт зброї у чотирьох аспектах: забезпечення армії, національна безпека, економіка та міжнародні відносини.
Міф номер один: Збройні сили України вкрай потребують озброєння, тоді як наші виробничі підприємства будуть постачати всю продукцію за кордон, оскільки там можна отримати вищу прибутковість.
Підтримка нашої армії повинна бути пріоритетом. Державна служба експортного контролю, що відповідає за надання дозволів на експорт, має в своєму розпорядженні достатню кількість механізмів, щоб заблокувати продаж озброєнь, які в даний момент необхідні Збройним Силам України.
Отже, мова йде про потенційний експорт лише тих видів військової техніки та озброєнь, які вважаються надлишковими. Це свідчить про те, що країна або не має потреби в них, або ж не здатна фінансово підтримати закупівлю продукції, виготовленої українськими виробниками зброї.
Наприклад, дронів зараз в Україні виготовляється із надлишком. І це та сфера, де ми можемо серйозно конкурувати на міжнародному ринку.
Відкриття експорту дозволить виготовляти більші партії, що здешевить сам процес і кінцеву вартість виробу. А це означає, що за ту ж саму суму, закладену в бюджеті, можна буде купити більше військової техніки та озброєння для ЗСУ.
Міф номер два: Противник може придбати експортовану зброю, що дозволить йому дізнатися технічні особливості виробу або застосувати нашу власну техніку проти нас на полі бою.
Система контролю за експортом забезпечить запобігання нелегальному реекспорту до третіх країн, що може створити загрозу національній безпеці України. Це може базуватися на постачанні озброєння до союзних держав, з якими укладено угоди про безпеку.
Ці домовленості між країнами або міжнародними організаціями, що стосуються співпраці в галузі оборони та безпеки, є істотним засобом для забезпечення національних інтересів України.
Угоди передбачають співробітництво у сфері оборонної промисловості та залучення українських компаній до ланцюгів постачальників озброєння відповідних країн. Наразі таких країн-партнерів 25 і їхній список розширюватиметься.
Крім того, вітчизняні виробники зацікавлені, аби унікальні технології залишалися в Україні. Експортні ж зразки можуть мати інакші технічні характеристики, на відміну від озброєння, що постачається для ЗСУ.
Міф третій: У світі не потрібна українська зброя, вона не конкурентоспроможна.
Україна здобула статус одного з провідних світових виробників безпілотників, як за обсягами, так і за різноманіттям їхніх типів. Наразі в секторі безпілотних літальних апаратів функціонує понад 100 підприємств, які розробляють широкий спектр рішень для використання на полі бою, починаючи від розвідувальних дронів і закінчуючи ударними апаратами з різними дальностями.
Ці технології постійно вдосконалюються завдяки відгукам військових після тестування в реальних бойових ситуаціях. На жаль, це наша реальність, але водночас і наша конкурентна перевага.
Це усвідомлюють і на міжнародному рівні. Тому виробники зброї в Україні вже отримують запити на експорт різних видів озброєння. Оскільки вихід на нові ринки — це тривалий процес, важливо почати діяти вже сьогодні. У майбутньому сектор військових технологій може стати одним із основних драйверів української економіки.
Міф четвертий: Експорт зброї -- це ризик для подальшого отримання західної допомоги. Партнери, які передають нам свою зброю, можуть не розділяти ідею експорту українських продуктів.
Вивезення озброєння, яке було передано Україні нашими партнерами або ж виготовлено за рахунок їхніх бюджетів, не відбуватиметься. Цю інформацію слід чітко донести як до міжнародних партнерів, так і до внутрішньої аудиторії. Часто раціональні рішення можуть бути неправильно зрозумілі суспільством через недостатнє пояснення ситуації.
Ми повинні налагодити прозорий діалог з нашими союзниками щодо переваг експорту надлишкового озброєння, які можуть бути вигідними не лише для України, але й для них. По-перше, це сприяє економічній стабільності через зростання валютних надходжень і податкових надходжень, що виникає завдяки збереженню або створенню нових робочих місць.
Окрім цього, співпартнери матимуть можливість ознайомитися з технологіями, які їм досі недоступні. Це підхід, вигідний для всіх, і я впевнена, що кожен учасник усвідомлює його переваги.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
Експорт озброєнь рано чи пізно стане реальністю. Питання лише в часі: чи відбудеться це у 2024 році, коли в Україні буде потужний оборонно-промисловий комплекс, чи ж за кілька років, коли через релокацію виробництв у нас не залишиться можливостей для експорту.
