Росія здатна підтримувати військові дії проти України ще протягом кількох років завдяки прибуткам від нафти, повідомляє WP.

Її економіка перегрілася лише в деяких аспектах, тоді як заходу не вдалося реалізувати санкції.

росія може дозволити собі фінансувати війну проти України ще кілька років через величезні доходи від продажу нафти і невдалі західні санкції. Більше того, масштабні військові витрати, включно з високими виплатами солдатам, сприяли економічному зростанню рф.

Про це пише The Washington Post із посиланням на низку економістів та аналітиків.

Видання звертає увагу на те, що російська економіка перегрілась лише в деяких аспектах. Так, Володимиру Путіну щомісяця необхідно поповнювати армійські ряди на 20 тисяч осіб через значний рівень смертності та поранень. Проте, в результаті, в країні відзначається практично повна зайнятість та швидке підвищення рівня заробітної плати.

Дійсно, ще в липні керівник Центрального банку Ельвіра Набіулліна підкреслила, що трудові ресурси і виробничі можливості економіки "майже вичерпалися", а подолати стагнацію "можливо лише через глибоку рецесію".

Справжнє існування проблеми підтверджується тим, що в п'ятницю Центральний банк Росії знову підвищив облікову ставку до 21% — вперше за більш ніж два десятиліття. За інформацією медіа, це рішення викликало невдоволення серед деяких з найбільших олігархів країни.

Водночас у росії зростає проблема дефіциту робочих рук. І якщо раніше його закривали з допомогою трудових мігрантів із Центральної Азії, то зараз рф стає все менш привабливим місцем для роботи через можливість потрапити на фронт в Україні всупереч законодавству.

Деякі незалежні експерти вважають, що фактичний рівень інфляції в Росії перевищує офіційно оголошені показники. У звіті, представленому минулого місяця Стокгольмським інститутом трансформаційної економіки, була висловлена критика щодо надійності останніх офіційних даних про інфляцію, зокрема, акцентовано на тому, що ключові економічні показники "тепер стали інструментом російської військової пропаганди".

Аналітики вважають, що Путін неодмінно зменшить витрати на соціальні сфери, такі як освіта, охорона здоров'я та цивільна інфраструктура. Однак це не позначиться на його контролі над владою.

Одночасно російський економіст Владислав Іноземцев, який є співзасновником та старшим науковим співробітником Центру аналізу і стратегій в Європі і нині мешкає в США, висловлює думку, що Росія здатна продовжувати військові дії ще протягом кількох наступних років.

З іншого боку, Олександра Прокопенко з Фонду Карнегі за міжнародний мир відзначає, що Росія не здатна збільшити військове виробництво через брак робочої сили та вплив західних санкцій.

"Хоча співпраця з країнами, такими як Китай, сприяє підтримці російської економіки, санкційні заходи суттєво ускладнили для Кремля процес модернізації військових сил, обмежуючи доступ до критично важливих компонентів і створюючи перешкоди в ланцюгах постачання та фінансових транзакціях," - зазначила вона.

За словами Робіна Брукса, старшого наукового співробітника Інституту Брукінгса, тривала можливість Росії вести війну протягом кількох років зумовлена низкою недоліків західних санкцій, які викликані кулуарним лобіюванням у Європі та недостатньою політичною рішучістю.

Після початку вторгнення Німеччина та ряд інших ключових європейських країн, серед яких були Італія, Іспанія, Чехія, Польща та Австрія, активно почали надсилати значні обсяги товарів через Туреччину та сусідні з Росією держави, такі як Казахстан, Киргизстан, Грузія та Вірменія. Очевидно, що ці поставки були спрямовані до Росії. Якщо великі європейські держави здійснюють експорт розкішних автомобілів та інших товарів через країни-сусіди Росії, то інші нації не мають підстав обмежувати торгівлю мікрочіпами або товарами подвійного призначення з Росією. Як наслідок, санкції, запроваджені проти Росії, не проявилися в повній мірі.