Майор медичної служби Антон Шевчук. Львів проводить в останню путь свого Героя.
Він започаткував низку змін у питанні забезпечення медичними турнікетами 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.
У п'ятницю, 1 листопада, Львів вшановує пам'ять військовослужбовця Антона Шевчука, який мужньо захищав Україну від агресії російських окупантів. Міська рада закликає всіх мешканців та відвідувачів міста приєднатися до церемоній прощання та утриматися від святкувань і розваг у цей особливий час.
Чин похорону Антона Шевчука відбудеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Відтак буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисника на Личаківському кладовищі.
Антон Шевчук, відомий як "Растішка", народився 12 квітня 1988 року і пішов з життя 28 жовтня 2024 року. Він був уродженцем Львова.
Свою освіту я отримав у гімназії №4, розташованій у Червонограді Львівської області. Після завершення навчання в Івано-Франківському національному медичному університеті, я розпочав кар'єру лікаря-анестезіолога в КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна лікарня".
Учасник Революції Гідності, один із засновників Першої сотні Майдану. У 2014 році одним із перших став на захист держави до лав 25-го батальйону територіальної оборони "Київська Русь". Згодом очолив медичну роту 59-ї окремої мотопіхотної бригади та евакуаційно-сортувальне відділення, врятував чимало своїх побратимів.
Впродовж 2017-2019 років навчався в Українській військово-медичній академії. Після закінчення навчання обійняв посаду заступника начальника Білоцерківського військового госпіталю.
Майор медичної служби. З початком повномасштабної агресії з боку російської федерації, він повернувся до лав Збройних Сил України. Протягом служби Антон Шевчук вирізнявся своєю рішучістю та активною життєвою позицією, ініціював ряд змін у забезпеченні медичними турнікетами 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Він виконував бойові завдання в "гарячих" зонах на сході та півдні фронту, а згодом був переведений до 153-ї окремої механізованої бригади. Друзі та близькі Антона відзначають, що він був “як промінь світла”, щиро прагнув жити в вільній та незалежній Україні, присвячуючи себе допомозі іншим.
За свою виняткову відданість справі він отримав багато нагород, серед яких Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України "Сталевий хрест", нагрудний знак "За службу та звитягу" III ступеня, пам'ятний знак "За воїнську доблесть", а також особисту зброю та інші відзнаки.
У Героя є дружина, батьки, двоюрідний брат, хрещениця, а також численні друзі і товариші по службі.
