Інклюзивні та екстрактивні форми інституцій - Vatican News
У нашому сьогоднішньому випуску рубрики "Ойкономія. Християнський погляд на економічне життя" ми продовжимо аналізувати досягнення цьогорічних лауреатів Нобелівської премії з економіки. У фокусі нашої уваги виявляться два ключові типи інституцій, які формують економічний розвиток країн: інклюзивні та екстрактивні.
Дослідження цьогорічних лауреатів Нобелівської премії з економіки, Дарона Аджемоглу, Саймона Джонсона та Джеймса А. Робінсона, виявляють, що інституції займають ключову позицію у визначенні економічного благополуччя. Вибір між інклюзивними та екстрактивними інституціями суттєво впливає на те, чи зможе країна досягти процвітання, чи залишиться в стані економічного занепаду.
Інклюзивні інституції формують умови, які забезпечують активну участь в економічній діяльності, сприяючи розвитку підприємництва, інновацій і вкладів у людський капітал. Вони гарантують рівний доступ до ринків, забезпечують правовий захист власницьких прав, стимулюють конкуренцію та підтримують розвиток демократичних структур. Наявність таких інституцій дозволяє державі активно сприяти економічній діяльності та створювати можливості для повної реалізації людського потенціалу.
Інклюзивні інституції відіграють важливу роль у забезпеченні стабільності, адже надають людям можливість активно брати участь у політичних та економічних процесах. Уряди, які функціонують в межах цих інституцій, зазвичай дотримуються принципів верховенства права, враховують думки своїх громадян і формують політику, що відповідає їхнім потребам та інтересам. Така структура сприяє зменшенню рівня корупції та підвищенню ефективності використання ресурсів.
США є яскравим прикладом країни, де інклюзивні інституції стали основою економічного успіху. З самого початку своєї історії Сполучені Штати впроваджували політику, яка підтримувала права власності та підприємницьку свободу. Захист прав на приватну власність і забезпечення справедливих умов для конкуренції стимулювали розвиток підприємництва, що сприяло швидкому зростанню економіки. Наприклад, система патентного захисту в США дозволяла винахідникам захищати свої інновації, що сприяло активному впровадженню нових технологій.
Ефективність інклюзивних інституцій також виявляється у здатності країни швидко реагувати на зміни. У часи економічних криз або технологічних зрушень, таких як індустріальна революція чи цифрова трансформація, США показали високу гнучкість у прийнятті політичних та економічних рішень, що сприяло збереженню високих темпів зростання та соціальної стабільності. Цей успіх був досягнутий завдяки наявності розвинених правових інститутів, які гарантують верховенство права та рівні можливості для підприємництва і громадян.
Екстрактивні інституції створюють умови, за яких влада і ресурси концентруються в руках невеликої групи людей, а більшість населення обмежена в економічних і політичних можливостях. Вони перешкоджають розвитку інновацій і підприємництва, оскільки правлячі еліти бояться втратити свій вплив. За наявності екстрактивних інституцій країни зазвичай стикаються з високим рівнем корупції, неефективним управлінням ресурсами та соціальною нерівністю.
Такі організації формують замкнене коло бідності: правлячі еліти зберігають контроль, перешкоджаючи будь-яким реформам, які можуть загрожувати їхньому становищу. Це веде до того, що економічні ресурси використовуються не на благо суспільства, а для підтримки привілеїв певних груп. У таких умовах громадяни не мають мотивації інвестувати в свою освіту чи підприємницькі ініціативи, що стримує економічний прогрес.
У Північній Кореї екстрактивні інституції контролюють всі сфери життя, зосереджуючи ресурси та владу в руках правлячої династії. Економічні ресурси використовуються для підтримки режиму, а не для розвитку інфраструктури чи покращення добробуту громадян. Закритість економіки і відсутність конкуренції призводять до низького рівня інновацій та технологічної відсталості. Відсутність політичних прав і економічних свобод унеможливлює участь населення в процесах прийняття рішень, що знижує ефективність економічного управління.
Проблеми, що виникають внаслідок екстрактивних інституцій, з часом лише поглиблюються. Дослідження, проведені Аджемоглу та його колегами, свідчать про те, що країни з такими інститутами часто опиняються у "пастці бідності". Це відбувається через те, що ресурси використовуються для зміцнення влади, а не для стимулювання економічного зростання, що призводить до відставання від розвинених країн. Без суттєвих реформ і переходу до демократичних принципів ситуація залишається стабільно негативною, а спроби змін зазвичай зустрічають активний супротив з боку еліт.
Перехід від екстрактивних до інклюзивних інституцій є непростим і тривалим шляхом, що вимагає політичної рішучості, підтримки з боку суспільства та значних зусиль з боку тих, хто прагне змін. Дослідження лауреатів Нобелівської премії вказують на те, що успішність цього процесу залежить від активної участі громадянського суспільства у реформах, а також від впровадження демократичних механізмів, які гарантують прозорість і підзвітність органів влади.
Історія Південної Кореї є вражаючим прикладом успішного переходу від екстрактивних до інклюзивних інституцій. Спочатку країна характеризувалася авторитарним режимом, який обмежував економічні можливості для своїх громадян. Проте, завдяки низці демократичних реформ і економічних перетворень, які включали підтримку підприємництва, інвестиції в освіту та технології, Південна Корея змогла швидко перейти до інклюзивних інституцій. Це призвело не лише до економічного зростання, але й до поліпшення рівня життя та формування інноваційної економіки. Розвиток галузей, орієнтованих на експорт, а також підтримка наукових досліджень стали ключовими чинниками успіху країни.
Соціальна доктрина Церкви підкреслює важливість створення інституцій, які сприяють соціальній справедливості та служать на благо суспільства. Принцип субсидіарності акцентує на необхідності децентралізації влади, що дозволяє громадам активно залучатися до процесу прийняття рішень і самостійно вирішувати свої питання. Християнський підхід також наголошує на важливості солідарності, що передбачає активну участь у житті суспільства та захист прав кожного громадянина.
Перехід до інклюзивних інституцій відповідає цим принципам, оскільки він забезпечує рівні можливості для всіх та сприяє боротьбі з корупцією і нерівністю. Християнське соціальне вчення може стати моральним орієнтиром для реформ, спрямованих на створення суспільства, де економічний розвиток відповідає етичним цінностям і потребам усіх його членів.
Дослідження двох типів інституцій демонструє, що інклюзивні структури підтримують економічний прогрес, інноваційні процеси та соціальну рівновагу, тоді як екстрактивні системи сприяють збереженню бідності та соціальної нерівності. Щоб здійснити успішний перехід до інклюзивних інституцій, необхідно впроваджувати реформи, що забезпечують відкритість, дотримання верховенства права та активну участь громадян у процесах ухвалення рішень. Соціальна доктрина Церкви, яка підкреслює важливість загального блага та справедливості, може слугувати цінним джерелом натхнення для таких перетворень.
