"Дзяди" — це унікальне поєднання класичних польських літературних традицій та сучасних реалій війни в Україні.
Форум Via Carpatia представив в столиці яскраву театральну прем'єру "Дзяди". У виставі, що відзначається антиросійським дискурсом та проукраїнськими ідеями, польська режисерка Майя Клечевська спільно з Івано-Франківським національним драмтеатром вклала новий сенс у класичний твір Адама Міцкевича, адаптуючи його до сучасної реальності.
Напередодні, 12 листопада, Київ вперше побачив резонансну виставу "Дзяди" за однойменним твором Адама Міцкевича, який до сучасного контексту інтерпретувала польська режисерка Майя Клечевська. Цю постановку вона здійснила в Україні - разом із Івано-Франківським національним драмтеатром ім. Івана Франка (директор-художній керівник Ростислав Держипільський). Столична прем'єра "Дзядів" відбулася в ході Міжнародного форуму Центральної та Східної Європи Via Carpatia 2024, який триває у Києві 11-13 листопада.
Прем'єра відбулася у Залі ім. Героя України Василя Сліпака Національної музичної академії і це перша постановка "Дзядів" Міцкевича на українській театральній сцені. Виставу визнали головною театральною подією 2023 року в Польщі. Також вона увійшла до шорт-листа в номінації "За найкращу виставу на перетині театральних жанрів, мистецького синтезу і перформативних форм" Фестивалю-Премії "ГРА". За словами творців, вистава розкриває антигуманну суть росії, яка несе свої імперські цінності крізь багато років, і закликає українців та європейців продовжувати боротьбу за свободу України та опір агресії. Водночас акцентує на тому, що "хороших рускіх" не існує.
"Для поляків це, напевно, найважливіший твір авторства Міцкевича, і саме завдяки Івано-Франківському театру та українцям ми зрозуміли суть цього твору, -- каже польська режисерка, яка здійснила постановку "Дзядів" в Україні, Майя Клечевська. -- Виставу неодноразово демонстрували в польських театрах, і вона здобула велику популярність".
Майя Клечевська реалізувала постановку "Дзядів" таким чином, що п'єса втілює чіткий, у позитивному сенсі, агресивний антиросійський меседж, -- розповідає Ростислав Держипільський, директор та художній керівник Івано-Франківського національного драмтеатру. -- Я ще раз переконався у силі класики: сенси, закладені в текстах, написаних століття тому, залишаються надзвичайно актуальними і сьогодні. Міцкевич створив "Дзяди" у 1822 році, коли частина Польщі була під окупацією Російської імперії. Сам поет змушений був залишити країну, оскільки залишатися на батьківщині було небезпечно. Режисерка перетворила виставу на максимально сучасну та проукраїнську, акцентуючи увагу на наших хлопцях-полонених (зокрема в Польщі, цією постановкою ми привертаємо увагу до наших полонених, зокрема "азовців"). В оригіналі мова йде про польських студентів, які тоді страждали в російських в'язницях, а в нашій адаптації це українські полонені, що нині опинилися в московських тюрмах. П'єса також описує, як сотні польських дітей вивозили в Сибір, і сьогодні ми спостерігаємо, як тисячі українських дітей викрадають та вивозять до Росії. Це, без сумніву, є геноцидом української нації. У виставі також присутній різкий дискурс проти московського патріархату, показуючи, як він століттями тиснув на українську націю. Ми розуміємо, що це ще один із засобів впливу на українців. Тож наш основний меседж полягає в тому, що все російське сьогодні є небезпечним. У виставі звучить багато російської мови, і це свідомий вибір режисера, щоб підкреслити негативний ефект, адже ми розуміємо, що мова також є потужною зброєю.
Сьогодні надзвичайно важливо висловити вдячність Польщі за її провідну роль у згуртуванні Європи на підтримку України. "Ми вдячні за ту допомогу та притулок, які поляки надають українцям," — зазначив Микола Княжицький, народний депутат України та голова підкомітету з питань культурної політики Верховної Ради. "Це ще раз підтверджує, наскільки схожі життєві шляхи наших народів. Коли актори, цитуючи Міцкевича, говорять від імені українських в'язнів, ми усвідомлюємо, що між поляками, які боролись за свою свободу, і українцями, які роблять це сьогодні, немає суттєвої різниці. Росія залишилася вселенським злом, як і була раніше."
"Вистава "Дзяди" -- чудовий приклад українсько-польської співпраці в галузі культури, -- додає директорка Форуму Via Carpatia Ярина Ясиневич. -- Її реалізували Івано-Франківський театр ім. Франка та польська режисерка Майя Клечевська. А ще, "Дзяди" -- це переплетення сюжету польської літературної класики із реаліями війни в Україні. Співзвучність твору Адама Міцкевича, написаного двісті років тому, із нашими теперішніми переживаннями, демонструє, наскільки насправді близькими є наші народи. Така культурна близькість є доброю основою для плідної співпраці в інших площинах нашого життя".
