Данилишин: Дії Національного банку України створюють потрясіння для реальної економіки | Еспресо

Враховуючи зростання ризиків інфляції, НБУ мав би розглянути можливість підвищення ключової ставки, якщо її актуальний рівень відповідав би нинішнім економічним реаліям.

Проте, підвищивши процентну ставку в минулому, Національний банк України фактично звузив свої можливості в монетарній політиці. Ресурси для стабілізації через ключову ставку давно вичерпані. Тепер її подальше підвищення не сприятиме економічній стабільності, а навпаки, викликатиме збільшення процентних марж і підвищення прибутків банків за рахунок держави.

Читайте також: Поводження НБУ з обліковою ставкою оплачується коштом держбюджету

В Україні вже понад два роки триває цикл з реально позитивною ключовою процентною ставкою. Основна мета підтримання високої облікової ставки полягає в залученні гривневих активів, щоб зменшити інфляційний тиск та валютні ризики. Проте, на практиці, висока облікова ставка не виявила суттєвого впливу ані на динаміку інфляції, ані на фінансову стабільність.

У рамках монетарного регулювання економічної активності варто звернути увагу на альтернативний сучасний досвід. За останні два місяці Федеральна резервна система США та Центральний банк Росії внесли зміни до своїх основних процентних ставок. Федеральна резервна система знизила базову ставку на 50 базисних пунктів, встановивши її в межах 4,75%-5,0%, щоб активізувати загальний попит. У той же час Центральний банк Росії підвищив ключову ставку на 300 базисних пунктів до 21% річних, прагнучи обмежити попит. Обидва центральні банки мають можливість впливати на реальні економічні процеси та рівень інфляції через встановлення ключової ставки, оскільки в цих країнах функціонує розвинений ринок внутрішніх банківських кредитів і фондовий ринок. У США обсяги банківських кредитів для реального сектора досягають майже 200% від ВВП, у Росії - понад 70% ВВП, тоді як в Україні цей показник становить менше 15% від ВВП.

Різноманітні чинники сприяли порушенню функціонування облікової ставки в Україні як засобу економічної стабілізації, зокрема:

Українська інновація — залучення вільних гривневих ресурсів у банківську систему без розширення кредитних інструментів — виявилася невдалою.

Ознайомтеся також з: Фінансова структура на межі неконтрольованої девальвації.

Протягом року війни банки змогли залучити лише 104 млрд грн у вигляді строкових гривневих депозитів від населення, що відображає приріст нетто-залишку. Водночас, з початку конфлікту, українці витратили понад 530 млрд грн на купівлю іноземної валюти, з яких 326 млрд грн було витрачено лише за дев'ять місяців цього року. Якщо минулого року співвідношення між валютними та гривневими вкладами становило 3 до 1, то в період з січня по вересень 2024 року це співвідношення змінилося до 15 до 1!

Штучне нарощування гривневих активів без відповідного підвищення продуктивності економіки не приносить бажаних результатів, оскільки країна стикається з величезним дефіцитом у зовнішній торгівлі, який можна подолати лише шляхом стимулювання внутрішнього виробництва. До цього додалася поспішна стратегія Національного банку України щодо валютної лібералізації та відмова від фіксованого обмінного курсу, що призвело до дестабілізації валютних очікувань як у бізнесу, так і у населення, в результаті чого попит на валюту різко зріс.

З початку цього року Національний банк України витратив на підтримку гривні 27 мільярдів доларів, з яких 35% йдуть на задоволення валютного попиту населення. Від початку війни загальні витрати НБУ перевищили 75 мільярдів доларів США. Основним джерелом для валютних інтервенцій служить зовнішня допомога від Уряду, без якої валютні резерви могли б бути вичерпані ще в листопаді 2022 року.

Отже, висока облікова ставка НБУ не справила суттєвого впливу ані на привабливість гривневих депозитів, ані на стабільність валютного ринку. Більше того, невдалі кроки в реалізації процентної та валютної політики призвели до неефективного використання валютних резервів для підтримки курсу гривні. Водночас зовнішня допомога змогла компенсувати як дефіцит валюти на ринку, так і нестачу товарів на споживчих ринках. Іншими словами, зниження інфляційного тиску та стабільність курсу гривні в значній мірі є результатом зовнішньої підтримки, а не політики НБУ.

Висока ключова ставка, у свою чергу, сприяла значному зміцненню фінансової стабільності банківського сектору та збільшенню їх прибутковості. Завдяки зростанню процентних доходів від державних цінних паперів (ОВДП), депозитних сертифікатів та пільгових кредитних програм, банківська система вже другий рік поспіль демонструє безпрецедентні показники прибутковості, ліквідності та капітальної адекватності. Протягом перших восьми місяців 2024 року банки отримали 137 мільярдів гривень прибутку до оподаткування, з яких понад половину складають процентні доходи від держави. За прогнозами, у 2024 році банки можуть отримати близько 200 мільярдів гривень від держави у вигляді процентних доходів. Ці вражаючі фінансові результати є безпосереднім наслідком кредитної політики НБУ в останні роки.

Під час війни банки також отримали додаткові прибутки від - банального розширення банківської процентної маржі. Якщо у 2022 р. процентна маржа в середньому становила 9 відс.п., у 2023 р. - 10 відс. п., то у 2024 р. - сягнула вже понад 12,5 відс. пунктів!

Ознайомтесь також: Які причини уповільнення банківського кредитування?

Яка ситуація на ринку кредитування в Україні? Станом на вересень рівень кредитування знову знизився і наразі складає 14,9% від ВВП. Це зниження є логічним наслідком суворої монетарної політики Національного банку України та ризиків, пов'язаних з невизначеністю в економіці.

Основним фактором, що впливає на попит на кредити, є вартість позикових ресурсів. У Україні реальна процентна ставка за кредитами перевищує 10% на рік. Жорстка кредитна політика з процентними ставками, які значно перевищують інфляційні показники, знижує інтерес бізнесу до банківських кредитів, оскільки їх висока вартість негативно позначається на рентабельності виробництва.

Ще одним важливим чинником розвитку кредитування є реалізація цілеспрямованої політики з боку уряду та центрального банку, спрямованої на підтримку цього процесу. Серед таких ініціатив можна виділити програми, які знижують вартість кредитування для підприємств і банків, а також державні гарантії.

Третій аспект - це перегляд вимог фінансового регулювання кредитної активності банків та оцінки кредитних ризиків.

Кредитний канал є важливим елементом монетарної трансмісії, тому його вдосконалення повинно бути в центрі уваги центрального банку. Це необхідно для забезпечення здатності ефективно здійснювати монетарну політику в майбутньому.

На жаль, у жодному з зазначених напрямків ми не спостерігаємо належної реакції з боку НБУ. Регулятор знову зосередився на оцінці стабільності банківської системи, введенні нових (посилених) вимог до капітальної структури банків та розвитку спеціалізованих кредитних продуктів, таких як ESG-кредитування.

Ресурси банківської системи та її посередницька діяльність повинні виконувати нову (інноваційну) роль у підтримці воєнної економіки. Жорсткі монетарні умови перешкоджають залученню банківських коштів для реалізації інвестиційних проектів та створення нових робочих місць, а також стримують повернення біженців та перспективи відновлення. Високі процентні ставки на кредити ускладнюють поліпшення зовнішньоторгівельного сальдо, оскільки обмежують доступ до фінансування для виробників, які могли б конкурувати з імпортом або працювати на експорт. Політика Національного банку України продовжує завдавати негативних наслідків реальному сектору економіки, а тільки достатні обсяги зовнішньої фінансової підтримки утримують економіку від сповзання в кризу та валютної дестабілізації.

Ексклюзивно для Еспресо.

Автор: Богдан Данилишин, член Національної академії наук України.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.