Чи може підвищитися рівень тарифів за умов обмежених доходів населення?

лідер асоціації "Укрводоканалекологія"

Під час обговорення перегляду тарифів на комунальні послуги основний акцент зазвичай робиться на фінансовий тиск, який ці тарифи створюють для споживачів. І це дійсно важливе питання, адже тарифи впливають на здатність сімей оплачувати життєво необхідні послуги.

Проте часто не згадується про низькі заробітні плати та пенсії, які отримують значна частина населення. Особливо гостро ця проблема стосується пенсіонерів, які живуть на мінімальні пенсії.

Відповідно до принципів державної політики, витрати домогосподарств на комунальні послуги не повинні перевищувати 20% їхнього доходу. Цей показник є ключовим для забезпечення фінансової стабільності сімей та гарантує, що послуги залишаються доступними для широкого кола населення.

Однак реальність полягає в тому, що не всі родини мають можливість слідувати цьому правилу. Значна частина населення, зокрема ті, хто отримує невелику зарплату, стикається з ситуацією, коли їхні витрати на комунальні послуги перевищують допустимий рівень. Це пов'язано з тим, що доходи та пенсії не відповідають сучасним економічним умовам.

Для вирішення подібних проблем існує спеціальний механізм субсидій, створений для підтримки соціально вразливих груп населення. Держава бере на себе часткове покриття витрат на комунальні послуги для тих, хто не має можливості оплачувати їх у повному обсязі.

Цей механізм соціального захисту має велике значення, проте він не здатен повністю вирішити загальну проблему низьких доходів громадян.

Замість безкінечних дебатів щодо "зростання" чи "зниження" тарифів, доцільніше зосередитися на впровадженні економічних інструментів, які сприятимуть підвищенню доходів населення. Це стосується як зарплат, так і пенсій. Очевидно, що такі інструменти повинні враховувати складну військову ситуацію, в якій опинилася країна, проте економіка має функціонувати таким чином, щоб люди могли задовольняти свої базові потреби.

Не менш важливим є акцент на комунальних підприємствах, які забезпечують ці послуги. Водопостачальні компанії, енергетичні підприємства та постачальники тепла мають вирішальне значення для стабільності міст і населених пунктів. Вони стикаються з істотними фінансовими викликами через занижені тарифи, які часто не покривають навіть витрат на їхню діяльність.

У випадку, якщо підприємства не забезпечать необхідний рівень фінансування для стабільної діяльності, це може викликати перебої у постачанні води, тепла або електрики, що становить серйозну загрозу для цілісності системи життєзабезпечення, особливо в умовах воєнного конфлікту.

Ще раз підкреслимо, що в даний момент тариф залишається єдиним джерелом фінансування, оскільки ефективних механізмів підтримки з державного або місцевого бюджету досі не існує. Таким чином, штучне стримування тарифів є небезпечним кроком популістів, який може призвести до катастрофи в водопровідному секторі. І в цьому випадку споживачі, чиї інтереси, здавалося б, захищалися такою політикою, не отримають жодної вигоди.

Фінансове становище українських водоканалів вже досягло критичної межі, і багато з них стикаються з браком коштів навіть для покриття поточних витрат, не кажучи вже про необхідність модернізації та оновлення інфраструктури. Тариф на водопостачання дозволяє покрити лише 70% собівартості. У той же час, тарифи на електроенергію, яка становить приблизно половину загальної вартості води, продовжують зростати і вже подвоїлися.

Отже, водопровідні компанії накопичили заборгованість, яка вже досягла 9,7 млрд гривень. Ціни на інші елементи собівартості тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення продовжують зростати, а ціна реагентів вже зросла втричі. Крім того, постійно підвищуються податки для підприємств водопостачання, включаючи військовий збір та ПДВ. В цілому, недофінансування водоканалів під час війни становить приблизно 18 млрд гривень щороку. Сумарний обсяг боргів і збитків дорівнює річному валовому доходу всіх підприємств у цій сфері.

Не варто забувати, що співробітники водоканалів є не лише професіоналами у своїй сфері, а й звичайними споживачами комунальних послуг, які стикаються з реаліями життя. Вони повинні забезпечувати свої потреби та утримувати сім’ї. В умовах, коли економічно обґрунтовані тарифи відсутні, середня зарплата працівників водопостачальних компаній становить приблизно 14 тисяч гривень, а в деяких випадках й 10 тисяч – це вкрай низький рівень доходів. Низька заробітна плата призводить до значного відтоку кадрів, а також не створює стимулів для нових спеціалістів, аби вони зацікавились вільними вакансіями.

Обговорюючи високі тарифи, важливо врахувати низькі доходи населення та пенсіонерів, які не дозволяють багатьом сім'ям сплачувати навіть 20% витрат на комунальні послуги. Однак, слід також шукати ефективні рішення цієї проблеми. Хоча механізм субсидій грає значну роль, він не усуває загальну проблему низького рівня доходів.

Потрібно впроваджувати економічні механізми, які забезпечать зростання доходів громадян і підтримку комунальних підприємств, щоб забезпечити стійкість країни та доступ до життєво необхідних ресурсів.

На жаль, питання фінансової спроможності великої частини населення не може бути подолане за допомогою популістських заходів, що полягають у стримуванні тарифів. Це всього лише короткострокове рішення, яке лише ускладнює ситуацію, адже комунальні підприємства продовжують зазнавати збитків, не в змозі навіть покривати свої основні витрати.

Натомість держава вже має ефективний інструмент - механізм адресних субсидій. Він дозволяє цільово допомагати тим категоріям населення, які дійсно потребують підтримки, зокрема пенсіонерам, малозабезпеченим та іншим вразливим верствам суспільства.

Впровадження системи субсидій дозволяє забезпечити соціальну справедливість: тарифи для комунальних підприємств залишаються економічно обґрунтованими, що сприяє їхній фінансовій стабільності та подальшому розвитку. Водночас споживачі, які не можуть сплачувати повну вартість послуг, отримують необхідну допомогу від держави, що дозволяє зберегти їхню платоспроможність.