Знищено російський Су-25 над Києвом: військові звертаються з проханням надати "Бджоляру" звання Героя України – петиція.
"Дух Києва" врятував серце столиці від руйнування та здобув перемогу в історичній повітряній битві.
40-та бригада тактичної авіації "Привид Києва" закликає всіх підтримати петицію про надання звання Героя України (посмертно) Валентину Коренчуку, відомому як "Бджоляр". Цей льотчик проявив неймовірну відвагу, знищивши російський літак у ближньому бою без використання зброї, внаслідок чого зміг захистити центр столиці від масованого бомбардування ворога.
Сайт ТСН.ua представляє ексклюзивну розповідь про його життєвий шлях і відданість захисту українського неба.
Валентин Коренчук з'явився на світ у Потсдамі (Німеччина) в сім'ї військового. Його життєвий шлях також пов'язався зі службою в армії — з малих років він обрав "шлях до мрії" у Повітряних Силах. Через військову кар'єру батька, родина часто змушена була жити "на валізах", переміщуючись в залежності від місця служби. Проте саме в Україні відбувалося дорослішання та формування особистості Валентина Коренчука.
У 1993 році, після закінчення школи в місті Чугуїв на Харківщині, він вступив до Харківського військового університету ракетних військ. За два роки перевівся до Харківського інституту льотчиків ВПС. У 1998 році з відзнакою закінчує університет та отримує призначення на посаду льотчика авіаційної ланки у 7-му бригаду тактичної авіації в місто Старокостянтинів на Хмельниччині.
Це місто перетвориться на його справжній притулок, де юний пілот зустрічає свою кохану, будує сімейне вогнище, і у них з'являється перша дочка. Його військова кар'єра стрімко розвивається, але...
У 2003 році наказ про скорочення особового складу Повітряних Сил стає несподіваним ударом, немов грім серед ясного неба. Це рішення, обґрунтоване "оптимізацією кількісного та якісного складу війська", знаменує початок етапу роззброєння для України. Бойові літаки частково продаються за кордон, інші ж йдуть на металобрухт. Забезпечення військових скорочується в геометричній прогресії, а кількість авіапольотів падає через нестачу пального. У кожному підрозділі складаються списки на звільнення, в яких опиняється і Валентин Коренчук.
Для військового, що віддав своє життя службі небу, це стало справжнім шоком. У цей момент його колеги з Росії пропонують йому продовжити кар'єру як кадровому офіцеру в лавах ВПС РФ, обіцяючи престижні посади та високі заробітки. З іншого боку, його мати, що залишилася в Росії, наполягає на продовженні служби, адже вважає, що так син буде ближче до родини та матиме більше можливостей. Задля цього Валентин Коренчук вирушає до федерації на співбесіду, хоча його місячна зарплата ледве покриває витрати на квиток до Уралу і назад.
В Україні спалахує Помаранчева революція. Маси людей виходять на площі, демонструючи свою незгоду, тоді як Росія відкрито оголошує про свої агресивні наміри та бажання встановити підконтрольний режим у Києві.
Ці події остаточно визначають пріоритети в житті Валентина Коренчука, який присвятив своє серце та розум Україні, попрощавшись із конфліктами та непорозуміннями з російською частиною своєї родини.
Завдяки глибоким знанням математики, фізики та інформатики, Валентин Коренчук реалізує свій потенціал у сфері ІТ. Десятиліття стабільного життя та кар'єрного зростання раптово перериває новий Майдан. В Україні починається Революція Гідності, і чоловік стає одним із перших активістів, прагнучи застосувати свій військовий досвід для захисту наметового містечка на Майдані Незалежності.
"Я зустрів початок Революції Гідності на Майдані в компанії студентів та колег, з якими працював у цивільній сфері. ... Якби не ця революція, ми б, без сумніву, зараз воювали, але вже з Заходом, в Сирії, і стали б агресорами, як теперішні росіяни. Революція Гідності дозволила нам зберегти нашу гідність, захистити Україну та наш етнос," -- поділився Валентин Коренчук у своєму останньому інтерв'ю перед смертю.
Оцінюючи стратегічні обставини, що розвивалися навколо України на тлі імперських заяв сусідніх країн, наприкінці грудня 2013 року він ухвалив рішення повернутися до Збройних Сил України, приєднавшись до 40-ї бригади тактичної авіації "Привид Києва", яка на наступні десять років стане його новим домом.
У 2014 році Валентин Коренчук швидко повертається до активних польотів та бойових завдань. Його, разом з іншими льотчиками, регулярно відправляють на Схід для виконання повітряних місій. На своїх Міг-29 вони здійснюють повітряну розвідку, виявляючи російські воєнізовані формування, які масово просочуються на території Донецької та Луганської областей. Серед їхніх завдань — забезпечення винищувального прикриття стратегічно важливого Донецького аеропорту, щоб не дозволити ворогу перетворити його на базу для десанту. У міру загострення конфлікту українські винищувачі починають активно націлюватися на знищення конкретних ворожих об'єктів: командних пунктів та скупчень живої сили. Найбільш ефективно Міг-29 діяли у стримуванні проникнення колон російської важкої техніки на українську територію.
До 17 липня 2014 року ситуація залишалася стабільною. Цього дня російські бойовики з 53-ї зенітної ракетної бригади ЗС РФ змогли ввести в район міста Торез на Донеччині зенітний ракетний комплекс Бук М-1. Завдяки цьому було збито пасажирський літак Боїнг-777, який виконував рейс МН-17 авіакомпанії Malaysia Airlines. Внаслідок трагедії загинули 298 осіб з різних куточків світу. У відповідь на ці події міжнародна спільнота вирішила оголосити на Сході України зону безпеки для польотів.
Ця інновація суттєво вплинула на розвиток війни, оскільки Росія швидко скористалася накладеними обмеженнями на свою користь. Не боячись авіаударів, агресори активно переправляють техніку та особовий склад через кордон. Українські пілоти намагаються використати останні миті до введення заборони на польоти, завдаючи нищівних ударів по ворогу. Вони обстрілюють велику колону російських військ поблизу Горлівки. Під час виконання завдання один з українських літаків був підбитий, проте льотчику вдалося катапультуватися і безпечно повернутися до своїх.
Наступні роки особовий склад 40 бригади тактичної авіації "Привид Києва" працює над бойовим злагодженням і нарощуванням власних спроможностей у повітрі. Валентин Коренчук, як і його побратими-льотчики, готуються до великої війни, яка більшості українців тоді ще здавалася чимось нереальним.
У цей час він відкриває для себе захоплення бджільництвом. Практично на кожному аеродромі, де проходить його чергування, він організовує невелику пасіку. Завдяки цьому товариші починають називати Валентина позивним "Бджоляр" (Beekeeper), яке згодом здобуде популярність у всьому світі.
У ніч з 24 на 25 лютого 2022 року Росія здійснила масований ракетний обстріл військових і стратегічних об'єктів України. Основною мішенню став аеродром у Василькові, де розташована відома авіаційна бригада. Вже на перший день війни в інформаційному просторі почали з'являтися повідомлення про повне знищення цього військового аеродрому, разом із бойовими літаками та особовим складом. Проте пізніше з'ясувалося, що це була частина української інформаційної кампанії, метою якої було дезорієнтувати ворога. Завдяки цій тактиці нашим "соколам" вдалося виграти час для розосередження авіаційної техніки та укриття особового складу, що сприяло подальшому нарощенню бойових можливостей.
"Ми готувалися, ми всі очікували, що щось почнеться. Єдине, не знали коли. Мій перший виліт був не з основної бази, а з оперативного аеродрому в сторону Одеси. Я був ведучий пари бойових винищувачів. У повітрі мою пару перенаправили в бік Борисполя, а потім Вишгорода, з поверненням, після виконаних завдань, у Васильків", -- згадував початок повномасштабної війни Валентин Коренчук.
На головному аеродромі він возз'єднався з командиром ескадрильї полковником В'ячеславом Єрком (Герой України (посмертно). Той займався виведенням з-під удару літаків і перехопленням ракет, які ворог запускав на Київ. В наступний політ він летить разом з Валентином.
Двоє найкваліфікованіших пілотів 40-ї бригади тактичної авіації отримують розпорядження пролетіти над Києвом на невеликій висоті – всього 100-200 метрів. Раніше такі польоти над столицею були заборонені.
Бджоляр згадував, як з такої висоти їм відкривалися чіткі контури проспекту Повітряних Сил, будівлі Міністерства оборони, Хрещатика, Майдану та купола Верховної Ради. У той момент пара українських винищувачів Міг-29 отримала наказ від командного центру слідувати вздовж Дніпра в напрямку Вишгорода.
"Ми спочатку вважали, що нас націлюють на російські вертольоти, які наближалися до Гостомеля. Проте незабаром помітили, як на висоті 50 метрів над землею, по правому березі Дніпра, в бік Майдану Незалежності, летять два ворожих штурмовики Су-25, завантажені бойовою технікою," -- поділився спогадами Валентин Коренчук.
Російські війська, під впливом власної пропаганди та наших інформаційних вкидань, були переконані, що українська авіація знищена. Тому вони вирішили направити свої літаки без жодного прикриття для бомбардування Києва. Проте пара українських винищувачів, що несподівано з'явилася з-за хмар, стала для агресорів справжньою несподіванкою. Вони швидко відступили. Розпочався близький маневровий бій, який вже зайняв своє місце в підручниках з авіаційної тактики та історії.
Полковник В'ячеслав Єрко активно переслідував ворога, що намагався заховатися серед хмар. Він зумів наздогнати його за допомогою ракети. Незабаром підрозділи ССО виявили уламки збитого літака в районі Димера.
Другий Су-25 продовжував свій курс у напрямку центру української столиці, активно маневруючи та намагаючись уникнути "хвоста" МіГ-29. Полковник Валентин Коренчук продемонстрував високий рівень майстерності та професіоналізму, нав'язуючи супротивнику так званий "собачий бій". Він неодноразово забирався за спину ворога, але той хитро ухилявся. Літаки кружляли один навколо одного, проте український ас не мав можливості використати ракети чи бортову гармату через щільну забудову міста. Тоді він вирішив витіснити супротивника за межі міста, в напрямку Куренівки та Вишгорода. Знайшовши сприятливий момент, він притиснув ворога до землі, в результаті чого той втратив управління і врізався у землю.
Противника було ліквідовано без використання вогнепальної зброї — це перший випадок такого роду в історії української авіації. Саме за цей героїчний вчинок авіаційна спільнота виступає з проханням про присвоєння Валентину Коренчуку, відомому як Бджоляр, звання Героя України (посмертно). Відповідна петиція вже зареєстрована на офіційному сайті Президента України. Кожен голос має значення!
Після вдалих повітряних сутичок льотчиків 40-ї бригади тактичної авіації стали називати "Привидами Києва", ніби вони воскресли з попелу для того, щоб завдати вирішального удару ворогові. З 23 серпня 2024 року ця назва офіційно закріпилася за цією легендарною бригадою.
Після успішного завершення повітряних боїв над Києвом та Центральною Україною, "Привиди Києва" почали активно розширювати свої можливості. Їх дедалі частіше залучали для забезпечення підтримки операцій українських Сухопутних військ на східних і південних фронтах оборони.
Нещодавно "Бджоляр" зосередив свою діяльність на використанні високоточних керованих авіабомб, таких як JDAM, Hammer і GBU-39, для ураження ворожих позицій. У квітні 2024 року йому вдалося виявити та знищити кілька важливих цілей, серед яких був один з підземних командних бункерів російських військ, з якого координувалися дії наступу в Донеччині. Протягом цих операцій Валентин Коренчук неодноразово піддавався атакам протиповітряної оборони противника. На його відеокамері в кабіні літака збереглися записи маневрувань на малих висотах, коли він ухилявся від ракети російського ЗРК "Тор" М-1. Завдяки своєму професіоналізму український пілот зміг уникнути поранень і успішно приземлитися на одному з оперативних аеродромів. Наступного дня він мав вирушити у відпустку, але вирішив виконати ще одне завдання, яке стало для нього трагічним.
27 квітня 2024 року Валентин Коренчук здійснив свій останній політ на Міг-29, як це зазвичай кажуть льотчики. На жаль, цей політ став фатальним. В даний час обставини його загибелі розслідує Державне бюро розслідувань. Валентина поховали на алеї героїв в Національному меморіальному заповіднику "Лук'янівське кладовище". У "Бджоляра" залишилися дружина та троє дітей.
Валентин Коренчук посвятив більше двох десятиліть свого життя службі в Повітряних Силах Збройних Сил України. Під час повномасштабного вторгнення він здійснив понад 80 бойових вильотів, провівши в повітрі близько 300 годин. За цей час йому вдалося вразити десятки цілей противника, серед яких були ворожі літаки, крилаті ракети, розвідувальні та ударні безпілотники, а також наземні об'єкти і техніка. За свої заслуги він отримав державний орден "За мужність" III ступеня.
Улітку 2023 року Президент України Володимир Зеленський мав можливість особисто зустрітися з видатним пілотом. Він цікавився його бойовими досягненнями та навіть провів час у кабіні літака.
"Бджоляр" став одним із перших пілотів, який ініціював міжнародну кампанію на підтримку України в отриманні сучасних F-16 та покращенні її бойової авіації загалом. Протягом останніх років він дав більше ніж півсотні інтерв'ю для провідних українських та іноземних медіа, а також взяв участь у кількох документальних стрічках.