Навчаємось у партнерів: що принаймні на рік скоротило тривалість Другої світової війни.

Росія здійснює бомбардування наших спокійних міст не випадково: ця стратегія вже була успішно застосована під час Другої світової війни британською авіацією. Чи не варто Україні вивчити уроки маршала Гарріса?

Сер Артур Траверс Гарріс, відомий як "бомбардувальник Гарріс", він же "м'ясник Гарріс" - маршал Королівських ВПС Великої Британії, голова бомбардувального командування Королівських ВПС, ідеолог нічних стратегічних бомбардувань німецьких міст під час Другої світової війни, які призвели до численних жертв серед цивільного населення.

Спочатку британці, як справжні джентльмени, прагнули здійснювати бомбардування лише ключових військових та промислових установ на території нацистської Німеччини. Однак через низьку точність бомбометання з великих висот та відсутність ефективних навігаційних систем (таких як GPS, який ще не існував) до 1942 року Королівські ВПС змінили свою стратегію на килимові бомбардування німецьких міст. Тепер основними цілями стали не лише військові об'єкти та промислові підприємства, а й німецькі робітники, їхні домівки та сім'ї.

Артур Гарріс, із тяжким серцем, ухвалив нову доктрину, аргументуючи необхідну жорстокість тим, що "через нестачу рапіри довелося скористатися кийком". Що поробиш, говорив він, "війна є війна, і потрібно діяти тим, що є під рукою".

Протягом війни на Берлін було скинуто близько 540 тисяч тонн бомб. Завдані збитки місту виявилися в десять разів більшими, ніж у Лондоні, який також зазнав нацистських атак. Кожен третій будинок у Берліні був або повністю зруйнований, або став непридатним для життя. Принаймні 52 тисячі осіб втратили життя, а ще вдвічі більше отримали серйозні поранення — це в п'ять разів перевищує кількість загиблих і тяжкопоранених під час бомбардувань Лондона.

Кількість жертв союзних бомбардувань Німеччини в роки Другої світової війни оцінюється сьогодні в півмільйона цивільних німців. Цинічна арифметика війни припускає, що ці варварські удари наблизили закінчення війни щонайменше на рік і зберегли життя близько 800 тисяч солдатів союзників.

Я ні на що не натякаю, але війна є війна, "що тут поробиш", як казав м'ясник Гарріс, і за Полтаву, Львів, Кривий Ріг, Київ, Одесу комусь доведеться відповісти.