Шрами війни: Які кроки може зробити Захід, щоб допомогти Україні звільнитися від російських мін?

Україна - найзамінованіша країна у світі. За останніми даними, близько чверті території країни небезпечні для життя через велику кількість вибухонебезпечних предметів. Проте Україна разом із союзниками намагається очищати деокуповані міста та села у максимально швидкі терміни. Як Швейцарія їй у цьому допомагає, - у репортажі РБК-Україна зі швейцарського міста Лозанна.

Більше ніж 20% українських земель нині перебувають під загрозою мінування. Це серйозно впливає на сільське господарство, яке є основою економіки країни. Окрім цього, заміновані ділянки несуть значний ризик для місцевого населення. Міни, гранати та небезпечні "пелюстки" (ПФМ-1 - ред.) розкидані по населених пунктах, створюючи реальну загрозу для життя людей.

Оскільки на території України досі виявляють міни часів Другої світової війни, деякі експерти прогнозують, що повне розмінування може зайняти до ста років. Проте фахівці, які займаються гуманітарним розмінуванням, закликають не піддаватися песимістичним прогнозам. Завдяки фінансовій та політичній підтримці партнерів, а також зростаючому внутрішньому ринку операторів розмінування, Україна має можливість значно прискорити процес усунення небезпечних предметів.

Однією з країн, що активно підтримує Україну у сфері гуманітарного розмінування, є Швейцарія. Уряд Берна вже понад три десятиліття надає допомогу країнам, які переживають військові конфлікти, у процесі очищення їхніх територій від мін. Як зазначив колишній президент Швейцарії Іньяціо Кассіс, Україна стала лідером у неприємному рейтингу найбільш замінованих країн світу, що робить цю допомогу вкрай необхідною. Одним із майданчиків для обговорення цієї теми стала конференція з розмінування, яка відбулася 17-18 жовтня в Лозанні.

Росіяни виявляють неабияку винахідливість та хитрість у своїх діях. Їхні тактики можуть бути різноманітними. Наприклад, ми усвідомлюємо, що асфальтовані дороги забезпечують безпеку, тоді як пересування по ґрунтових шляхах є небезпечним; ми уникаємо узбіч і намагаємося рухатися тільки по асфальту. Проте, траплялися випадки, коли росіяни вирізали шматки асфальту, підкладали під них міни, зазвичай протитранспортного типу, і в результаті сапери потрапляли на них.

Тимур Пістрюга, лідер Асоціації саперів України, вважає конференцію, що проходить у швейцарському місті Лозанна, важливою можливістю для встановлення зв'язків з потенційними партнерами, які можуть надати підтримку. Захід відбувається в просторому корпусі Школи готельного менеджменту, що розташована на великому зеленому пагорбі, де пасуться корови. Цю типову швейцарську сцену доповнює хвиляста лінія Альп, що проглядає на горизонті.

У ранкові години в Школі зібралися представники швейцарського та українського істеблішменту, серед яких нинішня президентка Швейцарії Віола Амерд, прем'єр-міністр України Денис Шмигаль, міністр економіки Юлія Свириденко, а також Іньяціо Кассіс, який обіймав посаду президента Швейцарії у 2022 році. Крім того, на заході присутні десятки журналістів, прес-секретарів та інших високопосадовців.

Денис Шмигаль разом із Віолою Амерд (зображення: пресцентр МЗС Швейцарії)

Для наочності в центрі холу облаштували інсталяцію - великий квадрат підлоги засипали землею, на ньому спорудили щось на кшталт окопа, біля якого поклали дитячі іграшки. Праворуч від траншеї "посадили" дерева та кущі, а в землю встромили кілька табличок з написами "міни" та "небезпечно". Періодично на квадрат заходять дівчата у захисних масках та з міношукачами. Вони показують швейцарцям та гостям конференції, що із себе сьогодні представляє чверть території України, але, судячи з настроїв учасників заходу, вони не розглядають цей перфоманс всерйоз.

Конференція розпочинається з вітального слова Віоли Амерд. Вона з'являється у холі з Денисом Шмигалем, швидко фотографується та заходить до головної зали.

Сьогодні гуманітарне розмінування стикається з серйозними викликами. Оттавська конвенція забороняє використання протипіхотних мін через їхню здатність завдавати шкоду і вбивати без розбору. Початкові результати конвенції вселяли надію, проте з 2014 року кількість постраждалих почала знову зростати. Акти агресії, такі як вторгнення Росії в Україну, забруднюють навколишнє середовище мінами, - зазначає Амерд зі сцени.

Минулого року Швейцарія прийняла рішення надати Україні значну підтримку, виділивши 100 мільйонів франків на гуманітарне розмінування. Хоча на перший погляд ця проблема може здаватися менш важливою на фоні активних бойових дій, фактично ситуація з мінами в Україні є вкрай серйозною. Багато країн-партнерів не до кінця усвідомлюють критичність цієї ситуації. Сполучені Штати не висловлювалися з цього приводу прямо, проте підкреслили, що Швейцарія прагне підвищити обізнаність інших держав щодо гуманітарного розмінування.

Інсталяція мінного поля (фото: прес-служба МЗС Швейцарії)

Денис Шмигаль розпочав свою промову з висловлення вдячності союзникам, а також окремо Швейцарії за надану платформу для дискусій та підтримку.

"Сьогодні Україна є найбільш замінованою державою у світі. Росія замінувала чверть території мінами та вибухонебезпечними предметами. Це площа покриває 144 тисячі кв км, це тричі площа Швейцарії. За цими цифрами стоять долі сотні тисяч українців. Чи зможуть фермери повернутися на свої поля? Чи зможуть діти безпечно гуляти? Чи зможуть люди виходити з дому без страху?" - запитав Шмигаль.

Під час своєї промови прем'єр-міністр України згадує Національну стратегію протимінної діяльності. Згідно з цим документом, основні процеси з розмінування України мають закінчитися до 2033 року, але це з урахуванням того, що країни-союзники не залишать Київ віч-на-віч із цією ситуацією.

"Необхідно створити ефективну систему протимінної діяльності, розширити виробничі потужності та підвищити рівень свідомості населення. Ми вже зробили значні кроки в цих напрямах і активно працюємо над розвитком ринку гуманітарного розмінування," — зазначив Шмигаль.

Після виступу українського прем’єра на сцену виходить американський фотограф і автор книг Джайлз Дьюлі. Він не піднімається на підмостки, а сідає на підлогу перед першим рядом глядачів. Дьюлі втратив обидві ноги нижче коліна та ліву руку під час служби в Афганістані в 2011 році, коли, перебуваючи в складі обмеженого контингенту американських військ, натрапив на саморобний вибуховий пристрій. Він пройшов через численні операції та тривалу реабілітацію, а потім повернувся до Афганістану, де зняв документальний фільм про людей, які постраждали від мін.

"Я тут, щоб нагадати вам усім, для чого ми тут зібралися. Також я хочу пояснити, чому я в шортах. Я ніколи не ходжу в шортах, я не хочу наголошувати на моїх ногах. Але на цьому тижні я отримав два повідомлення від людей, які були поранені. Їх просили вийти із басейну, бо іншим не подобалося. Ще одних вигнали з кафе - ніхто не хотів дивитися на їхні протези. Тому я попросив обрізати свої штани, щоб ви бачили. Треба перестати боятися шрамів", - сказав Дьюлі.

Джайлз Дьюлі проводить свою промову для делегатів конференції (зображення: прес-центр МЗС Швейцарії).

Його виступ, що кардинально контрастував із стриманими та виваженими словами попередників, змусив усіх замовкнути. Дьюлі говорив повільно, ретельно вивчаючи обличчя слухачів. Міни — це жахливо, втрата ніг — нестерпна трагедія, і світ мусить припинити ігнорувати цю проблему та тих, хто пережив втрату кінцівок.

Згодом у кулуарах ми очікуємо, коли всі політики, вражені промовою Дьюлі, висловлять свої думки, і просимо їх про коментар.

"Я ніколи не бачив такого рівня забруднення мінами, як в Україні. Але я також розумію, з досвіду інших країн, де я працював, що якщо ми не позбудемося цього зараз, наслідки цієї війни торкнуться дітей, які ще не народилися. Уявіть, буде дитина, яка ще не народилася, але вона вже втратить ноги, загине або буде понівечена. Отже, на мою думку, найважливіше повідомлення зараз полягає в тому, що ми не можемо чекати. Ми маємо почати діяти зараз", - каже Дьюлі.

Юлія Свириденко, яка мала виступати на кількох панелях, у тому числі й закритих від ЗМІ, також затрималася в холі. На конференції вона наголошувала на тому, скільки грошей втрачає Україна через масштабне замінування. Левова частка втрат припадає на сільськогосподарські землі, які сьогодні неможливо обробити. Але фермери - далеко не єдині, хто страждає від мін. Йдеться про загальну безпеку, насамперед.

"Спільно з компанією Palantir ми реалізували пілотний проект у Харківській області, щоб дослідити вплив замінування на місцеві громади. Що ми виявили? Наприклад, цей інструмент виявив, що більше 7000 учнів і 765 вчителів опиняються в зоні ризику на Харківщині, оскільки потенційно небезпечні ділянки розташовані в радіусі приблизно 15 км від їхніх навчальних закладів", - зазначає Свириденко в коментарі для РБК-Україна.

В Україні близько 50% навчальних закладів функціонують у режимі онлайн, зокрема через значну присутність вибухонебезпечних предметів у населених пунктах поблизу фронту. Ці ж "пелюстки", які можуть зацікавити дітей, scattered по територіях та дворах.

Після неформальної розмови поза межами панелей учасники збираються в залі, де відбудеться прес-конференція. На сцену виходить президент Швейцарії 2022 року Іньяціо Кассіс. Враховуючи, що Швейцарія є країною з кількома офіційними мовами, кожен спікер обирає мову, яка найбільше йому підходить. Для Кассіса це французька. У своїй промові до журналістів він, подібно до своєї колеги Віоли Амерд, підкреслює, що ситуація в Україні є набагато складнішою та серйознішою, ніж може здаватися на перший погляд.

"Україна розташована всього за 2300 км від Швейцарії, що може бути не так очевидно на перший погляд. На сьогодні вона має жахливий статус найзамінованішої країни у світі. Гуманітарне розмінування відіграє ключову роль у відновленні України і є першочерговим етапом. Без цього процесу неможливо буде відновити сільськогосподарське виробництво, годувати населення або забезпечити дітей можливістю грати."

Швейцарці інколи вживають термін "універсальне залучення", що буквально означає прагнення залучити до гуманітарного розмінування всіх, хто здатен надати підтримку. У Західній Європі є країни, які протягом багатьох років надають допомогу державам, що ведуть війни, у процесі очищення своїх територій від мін і нерозірваних боєприпасів.

Європейські компанії-оператори за десятиліття стали фактичними монополістами у цій сфері та у Швейцарії звертають на це увагу, особливо це робить українська делегація. Добре, що в Україну заходять німецькі чи британські оператори, але для української економіки було б пріоритетніше розвивати цей напрямок та отримувати від нього прибуток. Тоді йтиметься про те, що Україна після війни почне відновлюватися швидше, в тому числі завдяки власному ресурсу.

Учасники конференції у Лозанні (фото: прес-служба МЗС Швейцарії)

Тим, хто часто бере участь у різних заходах, добре відомо, що найцікавіші моменти зазвичай відбуваються поза рамками офіційних виступів і промов. Швейцарська конференція надала українській делегації чудову можливість налагодити цінні зв'язки. Серед учасників, які прибули для представлення своїх ідей та їх реалізації, був Борис Дрожак.

"Компанія називається Rovertech. Знаєте, на Марс ровери посилають, це, в цілому, машина така наземна. Ось ми і вирішили назвати так нашу компанію".

За лаштунками Бориса охрестили авантюристом та ентузіастом. Він є одним із тих, хто вирішив кинути виклик великим західним операторам з багаторічним досвідом. Поки вони вагаються над тим, як обійти протитанкову міну та скільки тонн має важити машина для її знешкодження, Борис і його команда створюють легкий та компактний ровер, здатний просто злетіти при контакті з однією з найпотужніших російських мін.

"Вона вибухає, абсорбує удар і далі працює. Можуть бути пошкодження, можуть вилітати ланцюги, але воно все дешеве, найдорожчий ремонт може коштувати 28 тисяч гривень", - каже Борис, показуючи відео, на якому машина підлітає як пластмасова, падає та продовжує орати ґрунт.

Юлія Свириденко (зображення: прес-служба Міністерства закордонних справ Швейцарії)

Ідея знайшла відгук на українському ринку, і виробництво автомобілів почалося. Стимпанковий Ровер, створений майже випадково, виявився неймовірно маневреним – його колеса спроектовані так, що можуть долати будь-які дороги. Борис із задоволенням відзначає, що автомобіль від Rovertech є єдиним, який успішно пройшов тестування на піску під час сертифікації. Тож він з упевненістю може експлуатуватися навіть у болотистих районах.

"Ми маємо два контракти з державними структурами, хоча наразі це не з ДСНС, а з Держспецзв'язком. Ця організація забезпечує закупівлі для інших установ. Існує безліч військових підрозділів, саперних підрозділів та приватних компаній. Від моменту виникнення ідеї пройшло вже рік і два місяці, а сама розробка зайняла приблизно сім місяців. Ми виготовили до двадцяти машин", - зазначає Борис.

Машина від Rovertech коштує близько 25 тисяч доларів, а найдорожчий ремонт - близько 28 тисяч гривень за рахунок відносної дешевизни деталей.

"Аграрії не можуть дочекатися моменту, коли хтось там прийде. Не всі мають можливості засіяти інші поля. Вони шукають військових саперів, які по полю навколо подивляться, чи є міни, якщо ні, вони заходять на саме поле, така логіка. Аграріям цікаво взяти хоча б в оренду, щоб цією машинкою пройтися, подивитися, чи є міни, щоби не треба було на когось розраховувати", - додає Борис.

Щойно встигнувши дати коментарі журналістам, Борис іде знайомитися з людьми в кулуарах і показувати, як злітає його ровер. Тимура Пістрюгу важко назвати авантюристом, він у сфері розмінування давно, тому ділиться своїм поглядом. Наприклад, чому Україні не загрожує 700 років розмінування.

Кулуарна зона конференції (зображення: прес-служба Міністерства закордонних справ Швейцарії)

Після завершення Другої світової війни фактично не існувало справжніх процедур гуманітарного розмінування. Відбувалися лише певні операції, які виконувалися в різних країнах. Концепція гуманітарного розмінування з'явилася у нас значно пізніше. Я підкреслюю це, оскільки саме гуманітарне розмінування забезпечує якість і безпеку. Коли ми здійснюємо гуманітарне розмінування, ризик того, що залишаться небезпечні залишки через багато років, є мінімальним.

Згідно з прогнозами Пістрюги, базуючись на Національній стратегії розмінування, знадобиться близько десяти років, щоб відновити використання 70% територій, які підлягають розмінуванню. Першочергову увагу буде приділено критичним об'єктам інфраструктури, а згодом - сільськогосподарським угіддям. Однак є ще одна величезна проблема, про яку рідко говорять — це ліси. Вони виявилися буквально заповнені "пелюстками", мінами та розтяжками.

"Ми не входимо в 20-кілометрову зону - це буферна територія між лінією фронту та кордоном з Росією і Білоруссю, що перевищує 20 км. Проте існує велика кількість деокупованих районів, серед яких найбільш забруднені - це Херсонщина, Харківщина та Миколаївщина. За статистичними даними, саме в цих трьох областях відбувається 50% усіх мінних інцидентів", - зазначив Пістрюга.

Поки ми ловили спікерів у кулуарах, на вулиці української делегації передали машину для розмінування GCS-200. Величезна залізна махіна у військовій розмальовці виглядала досить безглуздо на тлі бездоганних зелених пагорбів і корів, що флегматично жують траву. Також безглуздо військова техніка виглядала на українських полях, поки окупанти не спалили їх до тла.

Кожна конференція є результатом важливих дискусій та ключових рішень. Уряд Швейцарії ухвалив рішення надати Україні додаткові 30 мільйонів франків для розмінування, а також дві машини GCS-200. Інші партнери Києва також активно сприяють очищенню українських територій від російських мін. Сподіваємося, що з такою підтримкою найгірші прогнози щодо розмінування не здійсняться.