Дослідження можливості існування позаземного життя: потенційні світи можуть розташовуватися на межах нашої Сонячної системи.

Супутники Урану є перспективним напрямом пошуку світів, куди в майбутньому могло б "переїхати" людство, коли розпечене Сонце змусить нас шукати новий дім на теренах Всесвіту.

Дослідники-астрономи все активніше виступають за відправлення експедиції в маловідомі райони Сонячної системи, зокрема до Урана і його супутників, щоб перевірити свої припущення про можливість існування життя на цих віддалених об'єктах. Інформацію надає ТСН, посилаючись на дані Контракти.UA.

Цю інформацію повідомляє Space.

Астробіологи вважають, що низка ознак вказує на наявність у супутників Урану внутрішніх рідких океанів, хімічний склад яких підходить для зародження та існування життя. І хоча ці світи розташовані за межами так званої "зони проживання" (оптимальній відстані від зірки, де рідка вода може існувати на поверхні світу, що раніше вважалося необхідною умовою для життя), гіпотетично форми життя могли б існувати завдяки механізмам метаболізму, схожим на ті, які використовують відомі нам істоти, що живуть на дні океанів Землі.

Відправлення космічного корабля до супутників Урану дозволило б зібрати інформацію про еволюцію цих світів та їхню придатність для проживання, а також, можливо, отримати підтвердження про існування на них життя.

Група дослідників провела комп'ютерне моделювання, яке дало змогу вивчити інформацію про п'ять найбільших супутників Урана: Аріель, Умбріель, Титанію, Оберона та Міранду. Ці дані були зібрані під час прольоту космічного зонда NASA Voyager 2 повз систему Урана в 1986 році. Аналіз виявив, що в надрах чотирьох з цих супутників, за винятком Міранди, можуть існувати підлідні океани рідкої води, "сховані" під крижаними оболонками.

Величезна відстань від системи Урана до Сонця унеможливлює існування рідкої води на поверхні цих небесних тіл. Але якщо в їхньому ядрі відбувається розпад радіоактивних елементів, він може бути достатнім джерелом тепла для виникнення і підтримання життя. Існують також ознаки, що Міранда та Аріель були геологічно активними в період приблизно від 100 млн до 1 млрд років тому.

У науковому середовищі місія до Урана та його супутників розглядається як перспективна можливість для виявлення позаземного життя та світів, які можуть стати колоніями для людства в майбутньому. Однією з ключових областей дослідження стане аналіз внутрішніх теплових характеристик супутників Урана, що допоможе визначити їхню придатність для існування життя.

Відомо, що одноклітинні організми на нашій планеті здатні виживати при температурі до -20 градусів за Цельсієм. У ще більш екстремальних умовах цим живим істотам стає значно важче підтримувати свої метаболічні процеси та добувати енергію з навколишнього середовища.

Температура на поверхні уранових супутників варіюється від -213 до -193 градусів Цельсія, проте існує ймовірність, що в їхніх глибинах вона може бути набагато вищою, створюючи потенційно сприятливі умови для існування життя.

Ще одним ключовим аспектом є рівень солоності води. В даний час науковці досліджують мікроорганізми, що мешкають на Землі, для визначення максимальної концентрації солі у водному середовищі, при якій можливе існування життя. Отримані дані будуть порівняні в подальшому, щоб оцінити "гостинність" океанів на супутниках Урана.

Доступ до хімічної енергії є ще однією важливою складовою для виживання. Будь-яке можливе життя на супутниках Урана змушене існувати без сонячного світла. Тому цим організмам необхідне стабільне джерело хімічної енергії. Наприклад, глибоководні істоти на Землі використовують хемосинтез – процес, за допомогою якого вони отримують енергію з неорганічних хімічних реакцій для створення їжі.

Щоб забезпечити існування життя, як ми його розуміємо, цим океанічним світам потрібні "основи життя" — такі елементи, як вуглець, водень, азот, кисень, фосфор і сірка. У той же час, наявність отруйних елементів, таких як миш'як, стане серйозною перешкодою для виникнення життя.

На ці питання науковці поки що не мають чітких відповідей, однак експедиція до системи Урана могла б дати важливі підказки щодо можливості життя на його супутниках та пролити світло на процеси, що сприяли формуванню та еволюції цих заморожених оаз.

Нагадуємо, що процес пошуку радіосигналів з космосу можна порівняти з очікуванням дзвінка на телефон. Один із науковців Гарвардського університету пропонує звернути увагу на "послання, які вже чекають у нашій поштовій скриньці". На його думку, свідчення про існування позаземних цивілізацій знаходяться значно ближче, ніж ми собі уявляємо.