Пропозиція стратегії досягнення успіху, представлена українському суспільству, є спробою перекласти відповідальність на наших міжнародних союзників.

Директор Інституту світової політики, політичний експерт, автор книги "Гібридна війна" спеціально для "Телеграфу" розповів про виклики Плану перемоги

Перше питання, яке виникає після того, як ознайомився з виступом Володимира Зеленського у Верховній Раді, чому так довго тягнули з тим, щоб показати план перемоги українським громадянам? Я думаю, що вони заслужили на те, щоб бачити його швидше.

В цьому плані є з одного боку достатньо системне бачення, а з іншого боку це значною мірою перекладання відповідальності на наших партнерів. Я думаю, що це не зовсім справедливо, тому що Україна свій шлях євроатлантичної інтеграції розпочала в 1997 році під писанням Харт'є про особливе партнерство з НАТО.

Вибачте, але винити українську еліту в тому, що вона не реагувала до осені 2022 року, коли Росія організувала незаконний референдум щодо анексії окупованих українських територій, не зовсім справедливо. Саме тоді Україна зробила крок, подавши заявку на вступ до НАТО.

На сьогоднішній момент отримати запрошення, наголошую, лише запрошення, вступу до НАТО достатньо складно, тому що це рішення має ухвалюватись консенсусом. Ми маємо щонайменше дві країни - Угорщину та Словаччину, а я думаю їх буде більше, які до цього питання ставляться скептично. І, відповідно, уявити собі, що Джозеф Байден в нинішній ситуації буде здійснювати політичний тиск на своїх партнерів, достатньо складно.

Мене дещо турбує ідея щодо розміщення комплексного пакету неядерного стримування на території України. Наскільки мені відомо, йдеться про ракети малої та середньої дальності. Якщо це дійсно так, то це означає, що іноземні військові бази можуть з'явитися в Україні. Однак нині це заборонено Конституцією, і змінити її в умовах воєнного стану неможливо. Безумовно, розвиток економічного потенціалу та зміцнення оборони є важливими аспектами, але коли йдеться про обмін розвідувальними даними, не всі наші союзники готові на це. Це, в принципі, їхнє право.

Щодо участі в активнішій розробці українських природних ресурсів та загального розвитку промисловості України, ця ідея є абсолютно обґрунтованою та важливою. Вона, на мою думку, потребує максимальної деталізації під час переговорів. Адже, як свідчить проведене опитування серед політиків, саме цю ініціативу наші західні партнери виявляють найбільшу готовність підтримати.

Стосовно того, що наші війська зможуть замінити американські в Європі після завершення російсько-української війни, ну, я б сказав так, що з огляду на неспівмірність бюджетів військових США та України, та на те, що не всім нашим сусідам буде подобатися наявність у нас мільйонних сил оборони, це завдання, як-то кажуть, із зірочкою.