Налоговые разногласия и споры по налогам — представители Верховного суда обнародовали современные правовые взгляды Кассационного административного суда в контексте налоговых споров.

Природа и основания налогового конфликта, принцип стабильности налогового законодательства сквозь призму судебной практики, реальность хозяйственных операций - эти и другие вопросы рассмотрели в ходе панельной дискуссии "Налоговый конфликт и налоговый спор: соотношение, характеристика и последствия".

Про актуальні правові позиції Верховного Суду з розгляду податкових спорів розповіла секретар судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Раїса Ханова.

Насамперед доповідачка звернула увагу на постанову ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 440/14831/23 щодо обсягу документів і обмеження повноважень у порядку самопредставництва від імені суб'єкта владних повноважень. У цій справі об'єднана палата КАС ВС дійшла висновку, що обмеження повноважень, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не спростовують можливості діяти такій особі від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, навіть у разі наявності таких обмежень.

Суддя ознайомила присутніх із правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 9 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23. У цьому рішенні Суд зазначив, що податковий орган має право застосовувати інформацію з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій під час проведення фактичної перевірки, зокрема, для визначення наявності або відсутності цифрового значення штрих-коду акцизного марки на алкогольних напоях.

Раїса Ханова провела аналіз постанови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, ухваленої 16 вересня 2024 року у справі № 620/5624/22. У документі зазначається, що суть процесу дисконтування полягає в перетворенні вартості майбутніх грошових потоків у їх еквівалентну вартість на теперішній момент. Суд встановив, що знижка підлягає амортизації підприємством протягом періоду, що триває з моменту придбання або отримання активу до дати його погашення, відповідно до методу ефективної процентної ставки.

Наступна правова позиція, про яку розповіла суддя, стосувалася питання щодо звільнення від відповідальності платника податків за несвоєчасне виконання податкового обов'язку з огляду на неодноразові обстріли та руйнування. Так, у постанові КАС ВС від 17 вересня 2024 року у справі № 280/10300/23 колегія суддів дійшла висновку, що в разі, якщо платник за адресою своєї реєстрації та виробничих потужностей зазнавав неодноразових обстрілів та руйнувань, що об'єктивно призвело до неможливості здійснення належної господарської діяльності за вказаний період, то він зобов'язаний подати відповідну заяву до контрольного органу.

Доповідачка також акцентувала на юридичній позиції, викладеній у рішенні Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 17 вересня 2024 року у справі № 620/6428/22, що стосується застосування деетанпропанбутанізованого конденсату в транспортних засобах платника.

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Ігор Олендер висвітлив актуальну практику КАС ВС щодо вини.

Спікер зазначив, що неналежна кваліфікація діянь платника як винних призводить до виникнення податкових спорів, тому створення умов для унеможливлення такої конфліктної ситуації нині є вкрай важливим питанням. Він нагадав, що з 1 січня 2021 року з урахуванням внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" змін застосовується оновлена концепція вини в податковому праві.

У контексті порушеного питання Ігор Олендер навів як приклад постанову КАС ВС від 6 грудня 2023 року у справі № 280/6502/22, у якій, зокрема, зроблено висновок, що невиконання податкового обов'язку можна підтвердити повідомленням щодо аварійного (незапланованого) відключення постачання електроенергії в умовах воєнного стану суб'єкта господарювання, до сфери обслуговування якого належить таке підприємство, зокрема скриншотом повідомлення в месенджері (вайбер, телеграм тощо) і мобільних додатках.

За словами доповідача, після всіх змін ПК України досі не містить визначення поняття "вина". За оновленою редакцією п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (зокрема осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених ПК України.

Відповідно до п. 109.3 ст. 109 ПК України вина є необхідною умовою притягнення платника податків до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення у випадках, регламентованих п. 119.3 ст. 119, пунктами 123.2-123.5 ст. 123, пунктами 124.2, 124.3 ст. 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 ст. 125-1 ПК України. Йдеться про вичерпний перелік складів податкових правопорушень, що передбачають умисел на їх вчинення та для притягнення до відповідальності за які встановлюється вина платника податків.

Пункт 109.4 статті 109 Податкового кодексу України визначає, що контролюючі органи несуть відповідальність за скоєння податкових правопорушень, незалежно від наявності вини. Однак, для того щоб платник податків міг бути притягнутий до відповідальності за податкове правопорушення, повинно бути відсутнім умисел чи необережність, як це зазначено в пункті 112.1 статті 112 Податкового кодексу України.

Суддя зазначив, що Верховний Суд використовує концепцію вини у контекстуальному вимірі, особливо при оцінці дій платника, враховуючи хронологічні аспекти вчинення певного правопорушення.

Наприклад, КАС ВС у справі № 809/1556/17 розтлумачив, що під виною розуміють психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її результатів. Розрізняють дві форми вини: умисел і необережність. Умисел характеризується усвідомленням особою протиправності своєї поведінки і бажанням настання наслідків або байдужим ставленням до цього. Необережність характеризується тим, що особа, хоча й усвідомлює протиправність своєї поведінки, не передбачає можливість наслідків, не бажає їх настання, але повинна була усвідомлювати характер своєї поведінки і передбачати наслідки.

Ігор Олендер підкреслив, що для встановлення ясних орієнтирів для правозастосування в податковому праві необхідно провести судове тлумачення концепції вини. Він висловив сподівання, що це тлумачення буде реалізоване в рамках конкретних практичних випадків, що стосуються оцінки дій платників податків.