Емілія Перес. Огляд музичного та мелодраматичного триллера, який залишить незабутні враження на тривалий час.

В українських кінотеатрах стартував показ фільму "Емілія Перес" — остання творіння знаменитого французького режисера Жака Одіара.

У 2015 році він отримав Золоту пальмову гілку за драму про біженців Діпан, проте в історію кінематографу вписав своє ім'я кращими та гострішими стрічками: Пророк, І моє серце завмерло.

Приємно відзначити, що стрічка «Емілія Перес», яка нещодавно дебютувала на фестивалі в Каннах, стала ще однією яскравою та провокаційною роботою режисера. Це кримінальний трилер, переплетений з елементами мюзиклу, що розповідає історію мексиканського наркобарона, який прагне змінити свою стать, та адвокатки з чутливим серцем, яка підтримує його в цьому прагненні.

Ріта Мора Кастро (роль виконує Зої Салдана) мешкає в Мехіко і працює адвокаткою, представляючи інтереси тих, хто зазвичай асоціюється з поняттям "Мексика": наркобаронів та їхніх спільників. Проте її моральні принципи залишаються незмінними. Ріта усвідомлює, що витратила багато часу та зусиль на навчання не для того, щоб обслуговувати злочинців. Вона прагне до більшої самореалізації.

Відповідь на запит, як завжди, приходить, але зовсім не така, якої всі сподівалися. До Ріти звертається Хуан Дель Монте (Карла Софія Гаскон) — один з найсуворіших наркобаронів і, відповідно, керівник одного з найбільших наркокартелів. Дель Монте пропонує несподіване завдання: він прагне змінити свою стать та легітимізувати себе в новому тілі, тобто розпочати абсолютно нове життя.

Так на світ приходить Емілія Перес. Проте це не вирішує труднощів ні для неї, ні для Рітини. Як мінімум, необхідно щось вдіяти з дружиною Дель Монте на ім'я Джессі (Селена Гомес).

Насправді питання трансгендерного переходу стало предметом бурхливих дискусій, які давно привернули увагу політиків, релігійних діячів та деяких представників публічності, зокрема Джоан Роулінг. Одні виявляють страх, інші намагаються знайти "ворога", щоб об'єднати своїх виборців чи прихожан, навіть використовуючи це для вирішення політичних конфліктів. Треті ж вигадують інші причини, які часто є незручними для обговорення. Як наслідок, вести спокійний діалог стає практично неможливо.

Там, де інші зазнають труднощів, представники мистецтва можуть знайти вірний підхід до спілкування. У нашому випадку таким майстром є режисер та сценарист Жак Одіар. Він не намагається переконати когось у чомусь конкретному. Якщо ознайомитися з його творчістю, можна помітити, що Одіар використовує різноманітні драматичні конфлікти для створення своїх улюблених жанрів, якими є кримінальний трилер і мелодрама. Це його унікальний стиль.

Зв'язані намертво зв'язком із криміналітетом батько й син-піаніст в І моє серце завмерло. Безпритульний чоловік та безнога жінка в Іржа та кістка. Брати-головорізи зі спільним сьогоденням та різними мріями в Брати Сістерс. Список доповнено колишнім наркобароном-трансгендером та його юристкою.

Не буде перебільшенням стверджувати, що ця пара є найекстравагантнішою у творчості режисера на даний момент. Одіар прагне порушити знайому тему, яка стосується як нього, так і нас: боротьба людини з обставинами, що склалися у її житті, в ім'я початку нового, більш щасливого етапу. Як завжди, полем битви для режисера стають моральні дилеми та фізичні аспекти (згадайте, наприклад, павука з "Братів Сістерс").

Ріта не просто отримує можливість зробити добрий, хоч і ризикований вчинок: вивести з бізнесу голову наркокартелю. Після цього вона отримує можливість спокути: створити разом із колишнім наркобароном, а нині фактурною та сповненою енергії жінкою Емілією Перес гуманітарну організацію з пошуку жертв картелей та допомоги родичам жертв картелей.

Енергійна та харизматична Перес впевнено ступає у нову еру свого життя. Вона наповнена ентузіазмом і знаннями. Її характер нагадує рішучість кримінального лорда, але в глибині душі вона є жінкою, яка прагне знайти своє місце у легальному світі. Вона має намір поєднати бізнес із добром. Спільний проект з Ритою у гуманітарній організації стає не лише важливим кроком, а й природним шляхом до спокути за гріхи Хуана Дель Монте.

Адже не варто забувати про ще одну драматичну пару, власне, чоловіка-злочинця, який став добропорядною жінкою. Після переходу, здається, що Дель Монте залишився в минулому, але ніщо не залишається в минулому, тим паче частина тебе, яка загубила тисячі життів. І якщо роль всіма улюбленої благодійниці Емілія Перес на себе приміряє без проблем, то от, що робити із своєю колишньою дружиною та дітьми вона не знає.

Джессі не планує зустрічатися з Емілією, адже вона навіть не знає, хто це така. Їй не відомо, куди подівся її чоловік, і в якій напрямку рухатися далі. Вирішити цю заплутану ситуацію можна лише за допомогою істини, до якої Перес не готова. Одіар майстерно використовує цю сюжетну лінію з колишньою сім'єю, щоб підкреслити, як сильно минуле впливає на нас. Він показує, наскільки важко, навіть за наявності досвіду, впевненості в собі та фінансової стабільності, адаптуватися до нового життя, уникаючи повторення старих помилок.

Тема протистояння минулого та сучасності є центральною у новому фільмі Одіара. Використання трансгендерного переходу для ілюстрації цієї складності свідчить про його відвагу та креативність. У кінематографі немає нічого більш сумного, ніж безініціативний режисер. Одіар у «Емілії Перес» вирішує йти до кінця.

Тут варто звернути увагу на важливе питання, яке, немов слон, присутнє в нашій розмові — мюзикл, що впевнено та регулярно проривається через вище згадану кримінальну драма. Музичні номери, до речі, виконані винахідливо і органічно вплетені в сюжет, щоб відобразити внутрішні конфлікти персонажів фільму. Це емоційні сутички різних відтінків, які виникають на кожному етапі їхніх життєвих шляхів.

Ріта відчуває страх перед пропозицією Дель Монте, адже усвідомлює, що її життя не лише зазнає кардинальних змін, але й може стати небезпечним для її існування. Коли паніка вщухає, Емілія починає нервувати, оскільки в критичних ситуаціях її рука автоматично тягнеться до пістолета, так само як і рука Хуана Дель Монте. Джессі ж постійно знаходиться в стані шоку: вона пристосувалася до життя з чоловіком, пов'язаним із наркобізнесом, зробивши безліч моральних поступок, і в результаті залишилася без нічого.

Всім цим жінкам не дарма дали в Каннах одну акторську нагороду на всіх. Вони проживають екзистенційні зміни, ведуть кожна свою боротьбу, ще й періодично про це співають. Їхні імена хотілося б побачити і на майбутньому Оскарі хоча б серед номінанток.

9 out of 10

Поєднання криміналітету, мексиканського серіалу та мюзиклу в майстерних руках Жака Одіара перетворюється на захопливе емоційне видовище. Й Емілія Перес беззаперечно один з найкращих фільмів цього важкого та божевільного року.

Сюжет фільму у певному сенсі відображає суперечливу суть 2024 року, з його бажанням змін і усвідомленням, що досягти їх не так вже й легко. Можливо, стрічка Одіара могла б бути більш напруженою. Проте, коли на столі так багато смачних закусок з несподіваними поєднаннями смаків, важко відмовитися від задоволення.

У головних персонажах: Карла Софія Гаскон, Зої Салдана, Селена Гомес, Адріана Пас та ще багато інших.