Отримуємо подвійні листки: у мережі активно обговорюють Радіодиктант, написаний цього року Оксаною Забужко - Львівська Пошта.

З 2000 року в Україні щороку восени відбувається написання Радіодиктанту національної єдності, що приурочений до Дня української писемності та мови. Ця акція подібна до флешмобу, основною метою якого є об'єднання людей, а не лише перевірка їхніх знань.

Цього року Радіодиктант відбудеться 25 жовтня. Текст для цього заходу підготувала відома письменниця та есеїстка Оксана Забужко, а читати його буде Павло Вишебаба — військовий, музикант і автор.

В ефірі Українського радіо Оксана Забужко поділилася досвідом написання диктанту: "Це був дуже важкий текст, я з ним неймовірно намучилася і продовжую мучитися до останнього, бо ще вчора довелося викреслювати з кров'ю та м'ясом кілька особливо "смачних" шматочків". Й додала, що є багато технічних моментів, яких творчій людині важко дотримуватися. Водночас письменниця підкреслила, що старалася, щоб унікальний "забужківський" не деформувався.

Про який же стиль мовиться? Насамперед Оксана Стефанівна відома своїми довгими -- деколи напрочуд довгими -- реченнями. Усі, хто читав бодай одну книгу авторки, це зауважив. Наведемо, з дозволу сказати, короткий приклад так званого забужківського речення з книги "Шевченків міф України":

Пропагандистські штампи на кшталт "Кобзаря — Біблії нашого народу", безліч міфологізованих художніх творів, таких як "Молитва" Дмитра Павличка ("Отче наш, Тарасе всемогущий..."), а також ціла українська "шевченкодіцея" з її розвиненим культом — іконічні образи, святкові календарі, паломництва до Канева та інших священних місць, а також ритуальні служби з обов’язковим хоровим виконанням "Заповіту" — все це явище вже давно заслуговує на серйозне філософське та антропологічне дослідження, а не лише іронічне зауваження. Адже безсумнівно, що релігійно-емотивна рецепція формується не тільки завдяки "житіє" Шевченка, яке саме по собі є унікальним і, можна сказати, "агіографічним", але й, що ще цікавіше, завдяки тексту "Кобзаря". У ньому, з меншими розумовими зусиллями, ніж у соціалізмі чи націоналізмі, можна "вичитати" коментарі та апокрифічні доповнення до Святого Письма, як Старого, так і Нового Заповіту.

Як ви можете помітити, з одного речення ми змогли створити фактично цілий матеріал для розділу "Літтред". Книга "Шевченків міф України" була опублікована ще в 1997 році, і з того часу її не раз перевидавали. Цей конкретний фрагмент взято з видання, яке з'явилося у 2009 році.

Довгі речення Забужко вже давно перетворилися на мем. І коли українці дізнаються, що текст створюватиме Оксана Стефанівна, вони відчувають напругу.

Дехто готовий звернутися до вищих сил за підтримкою, аби досягти ідеального результату в диктанті.

Оксана Стефанівна також приєдналася до дискусій у соціальних мережах.

Крім зауважень щодо "забужківських" речень, користувачі висловлювали думку, що Радіодиктант слід довіряти особі з філологічною освітою або професійному диктору, які здатні підтримувати відповідний ритм і правильно акцентувати всі розділові знаки.

Можливо, що українцям досі болить Радіодиктант, який написав й прочитав Юрій Андрухович у 2021 році. Бо швидкість диктування та його асфоделі вкарбувалися не тільки у пам'ять, а й у меми.

Лишається тільки дочекатися 25 жовтня. Й такий "підігрів" аудиторії перед Радіодиктантом досить доречний. Ймовірно, що багато хто вирішить спробувати свої сили й написати текст Оксани Забужко. Навіть задля спортивного інтересу. А ще поки є час нагадати собі правила пунктуації, зокрема про розділові знаки у складних реченнях, підготувати ручку й подвійний листок. Або ватман.

Водночас розмови про довгі "забужківські" речення свідчать про те, що українці знають і впізнають стиль своїх письменників. Що не може не тішити.

Також у коментарях висловлювали ідею залучити Леся Подерв'янського, художника та творця сатиричних п'єс, до співпраці над Радіодиктантом. У такому випадку, окрім перегляду правил правопису, знадобиться ознайомитися й зі словником ненормативної лексики Лесі Ставицької.